Субота, 19.08.2017, 23:23
OsvitaUA -   тут велика колекція рефератів, курсових та шкільних творів
Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Каталог сайтів |
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS
Міні профіль
Привет: Гість

Сообщения:

Гость, мы рады вас видеть. Пожалуйста зарегистрируйтесь или авторизуйтесь!
Друзі сайта
Подарочные издания книг
Реклама
Головна » Файли » Реферати » Українська літ. [ Додати матеріал ]

Неоромантична проза Юрія Яновського
13.02.2012, 21:13

Неоромантична проза Юрія Яновського - реферат українською

Романтизм — могутній напрям в історії світової літератури. Разом із сентименталізмом романтизм був перехідною стадією від класицизму до реалізму, який остаточно утвердився в другій половині XIX ст. Перехід від класичного реалізму до модернізму на межі XIX і XX ст. певною мірою відродив романтичні тенденції в літературі — з'явився неоромантизм.

Розвиваючись у силовому полі поневоленої, бездержавної нації, українська література мала органічне історико-ідеологічне, філософське підґрунтя для активного вияву саме романтичного типу творчості впродовж усього XX ст. Це сприяло тому, що на загальному тлі світового художнього контексту вона залишила специфічно національні метаморфози романтизму, які літературознавство характеризує як «неоромантизм», «революційну романтику», «романтичний пафос соціалістичного реалізму, романтичну стильову течію» тощо. Ці новітні моделі романтизму, більше чи менше окреслені й самодостатні, повсякчас в українській літературі XX ст. виконували дуже різні, часом протилежні, хоч завжди симптоматичні, функції. Український модернізм і почався з активізації в художній свідомості романтичного як перетворювального, виражального начала, що зумовлювалося насамперед іншим естетико-гносеологічним орієнтуванням, спрямованим на нову інтерпретацію довколишнього світу. У ній домінує нова концепція людини як синтезованої єдності біологічного, метафізичного й соціального начал, нове, не споглядальне, а дійове співіснування ідеалу й дійсності, універсалізму й національного міфу. Тому саме романтична поетика визначала індивідуальний стиль О. Кобилянської, Лесі Українки, М. Коцюбинського, М. Вороного, Олександра Олеся, Г. Чупринки, «молодомузівців» і «хатян». Ще потужніше романтичні тенденції в різних варіаціях заявлять про себе в 1920—1930 pp. Саме на цей період припадає розквіт прозової творчості найпослідовнішого українського романтика Юрія Яновського.

Світобачення Юрія Яновського формували безмежні українські степи, працьовита селянська родина, яка в пошуках кращого життя переїхала до Єлисаветграда, коли майбутньому письменнику ледве виповнилося шість років. Згодом — навчання в народному та земському реальному училищах, студентські будні в Київському політехнічному інституті (1922—1924 pp.).

Форму художнього вираження своїх романтичних уявлень про світ письменник шукав наполегливо, але не завжди цілеспрямовано. У роки навчання в Політехнічному інституті він пише вірші (спочатку російською мовою) і читає їх на зібраннях інститутської літстудії. До віршування Ю. Яновський надалі повертатиметься протягом усього життя.

Новели перших збірок письменника («Мамутові бивні», 1925 p.; «Кров землі», 1927 р.) сприймалися швидше як пошуки свого голосу, ніж його винайдення. Але не важко помітити, що точка зору, і стиль в нього були неординарні, від новели до новели він прагнув подавати глибші картини свого часу та поривався, як і всі романтики, до відтворення часу істинного, ідеального.

Значним кроком стала романна проза Яновського, з якою він виступив у кінці 20-х років. На цей час він уже залишив навчання в Політехнічному інституті й повністю зайнявся літературною працею. Щоправда, поєднував він її з роботою в пресі, участю в дискусіях навколо питань, які відстоювало ВАПЛІТЕ (членом якої він був із часу її заснування), а протягом 1926—1927 pp. Яновському довелося також працювати редактором на Одеській кінофабриці.

Художня обдарованість письменника, безперечно, має виразне романтичне забарвлення. Більше того, його романтична обдарованість є еталонною, можна сказати — знаковою. В основі майже всіх новел Ю. Яновського 1920 pp. лежить якийсь вирішальний для життя молодого героя момент (родова пристрасть усіх романтиків). Автора-романтика цікавила не еволюція характеру, а поведінка героя в умовах найважчих випробувань. Тенденції революційного романтизму були своєрідною преамбулою його «зрілого» неоромантизму, який най-повнокровніше виявився у двох творах прозаїка — романах «Майстер корабля» (1928 р.) та «Чотири шаблі» (1930 p.).

Уже сама тема роману «Майстер корабля» — море й кіномистецтво — виконана в сміливому неоромантичному ключі, значно розширювала ідейно-проблемні й стилістичні обрії української прози. Євген Маланюк зазначав, що Яновський «відкрив і завоював нам море, море в значенні не географічному чи навіть геополітичному, а в значенні психологічному, як окремий духовний комплекс, який був або ослаблений у нас, або й цілком спаралізований» Утім, лише завдяки неоромантичній поетиці Яновському вдалося виконати цю своєрідну й цікаву місію, про яку він, мабуть, і не підозрював.
Категорія: Українська літ. | Додав: GladiatoR | Теги: реферат українською, проза, Юрія, Яновського, Неоромантична
Переглядів: 951 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Меню
Лічильники
Учебные метериалы Одесса
ТОП САЙТОВ 4softa
OsvitaUA - тут велика колекція рефератів, курсових та шкільних творівПроверка ТИЦ